Вейгела квітуча Alexandra

Вейгела квітуча Alexandra - декоративний листопадний кущ, який вирізняється не лише рясним цвітінням, а й незвичним пурпурним забарвленням листя. Кущ компактний, формує густу, розлогу крону округлої форми. Центральні пагони ростуть прямо, а бічні — злегка вигинаються. У висоту рослина досягає близько 1,5 м, а в ширину — 1-1,2 м. Листя еліптичне, із загостреними кінчиками та дрібними зубчиками по краю. На початку сезону воно має насичений темно-пурпурний відтінок, згодом світлішає до пурпурово-зеленого з сіруватими прожилками й залишається декоративним до осені.

Цвітіння припадає на червень-липень і відбувається на пагонах минулого року. Спочатку з’являються кармінові бутони, які розкриваються у великі, до 5 см, дзвоникоподібні квітки малиново-рожевого кольору. Вони густо вкривають гілки та ефектно контрастують із темним листям. Якщо після першої хвилі цвітіння провести обрізку, скоротивши пагони приблизно на третину, наприкінці літа можливе повторне, хоч і менш рясне, але яскраве цвітіння, що триває до заморозків. Для посадки найкраще обирати сонячні, захищені від вітру місця.

У півтіні рослина також росте, але цвітіння може бути слабшим, а колір листя — менш насиченим. Вейгела добре пристосовується до різних типів садових ґрунтів, однак віддає перевагу родючим, вологим і добре дренованим субстратам із реакцією від кислої до слабколужної. Сорт відзначається високою морозостійкістю (до -34 °C), проте молоді рослини в перші роки бажано вкривати на зиму. Дорослі кущі добре переносять холод і швидко відновлюються після зими. Завдяки своїй декоративності вейгела широко використовується в озелененні. Її висаджують як самостійну рослину, так і в групах, живоплотах або в поєднанні з іншими чагарниками — барбарисами, кизильниками, спіреями, а також із хвойними рослинами.